1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва

Л ь в і в с ь к о ї   н а ц і о н а л ь н о ї   а к а д е м і ї   м и с т е ц т в

Творча індивідуальність Оленки Ґердан Заклинської


Цього року минає 100 років від дня народження Олени Ґердан-Заклинської (1916–1999) — визначної української танцівниці, хореографа, поетеси, художниці, яка народилася наГуцульщині. Спеціалізовану освіту здобувала у Львові, Празі, Відні, а згодом виховала покоління танцюристів у різних середовищах української діаспори Канади і США.

Народилася Оленка 14 квітня 1916 року в сільцях Верховинського району, у сім’ї знаного й шанованого в Галичині вчителя Богдана Заклинського і Осипи Заклинської — педагога, публіциста, дитячої письменниці.

2013 року у видавництві Інституту народознавства НАН України спільно з Львівською національною академією мистецтв вийшла книга заслуженого працівника культури України, кандидата мистецтвознавства, професора, проректора ЛНАМ Романа Мироновича Яціва «Оленка Ґердан-Заклинська — Життя і творчість: біографічний нарис».

Минулого року Роман Яців видав розширений монографічний нарис «Оленка Ґердан-Заклинська (1916–1999): життя у мистецтві: Матеріали до історії українського мистецтва XX століття» (Львів, 2015). Книга містить добірку статей О.Заклинської про філософію танцю, хореографію, визначних майстрів сцени, а також вибране з поетичної і малярської творчості.
Опрацювавши значний масив документальних матеріалів, зокрема, знайдених в архівах Української Вільної Академії Наук і Наукового Товариства ім. Шевченка у США (Нью-Йорк) Роман Яців ретельно простежує і розкриває шлях розвитку «універсального творчого єства» Оленки Ґердан-Заклинської.

Уже в дитячому і юному віці вона отримала належне мистецьке виховання. Навчалася в Українській реальній гімназії у Празі, Українському дівочому інституті у Перемишлі. З малих літ Оленка цікавилася танцями, зокрема, — народними. Згодом у Празі студіювала хореографію у молодого реформатора українських національних танців Василя Авраменка і українського балетмейстера класичного танцю Олександра Костина. У Відні навчалася у славетної австрійської танцівниці Розалії Хлядек.  Паралельно О.Заклинська навчалась музичних предметів у Романа Савицького та Миколи Колесси.

Вона — переможець Міжнародного (фестивалю мистецького танцю у Брюсселі (1938). Подія набула широкого резонансу, спричинивши цікавість європейців до української культури. Згодом О.Заклинська виступала у трупі Львівського оперного театру, познайомилася з майстрами української сцени — концертмейстером Оленою Голинською, пріма-балериною Валентиною Переяславець, танцівницею Ромою Приймою. Наприкінці Другої світової війни О.Заклинська виїхала до Відня.

Окремі сторінки біографічного нарису про О.Ґердан-Заклинську висвітлюють її життя «у далеко не радісних умовах перебування у таборі для інтернованих». Репертуар поповнився новими танцями: «Гуцулка», «Радість», «Золотий сон», з якими виступала на концертах. Через табори для переміщених осіб в Австрії (Інсбрук) і Німеччині О.Заклинська емігрувала до Канади (1948), де у Вінніпезі відкрила школу танців при Вищих освітніх курсах. Невдовзі на Першому фестивалі українського танку і музики О.Заклинська здобуває диплом і першу нагороду за сольний і дуетний танці. Вихованці її школи отримують відзнаки за виконання поставлених нею «Думок-коломийок» і «Гопака», беруть участь у кількох імпрезах українців Канади. Це був інтенсивний період життя Олени Заклинської — час, коли вона активно працювала над «власними іміджевими хореографічними роботами». Тогочасна преса відзначала неординарність танцівниці в її сольних концертах. Вона стає відома як авторка хореографічного твору «Слава Україні», що був показаний на сценах українських театрів Торонто. О.Заклинська мала власну школу мистецького танку в Музичному інституті Торонто.

З 1956 року проживала в Нью-Йорку (США), де продовжувала педагогічну діяльність (професор хореографії) в Українському музичному інституті, мала свій клас хореографії. Виховала покоління танцюристів у різних середовищах української діаспори Канади і США. У репертуарі американського періоду зрілої творчості О.Заклинської дослідники вказують на «Гагілки-веснянки», «Циганське весілля», «Вальс наших днів», «Стрілецькі пісні в хореографії», «Гандзя», «Джурило», «Спомини з гір», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Аркан» та ін. В мистецькій біографії О. Ґердан-Заклинської у креативному танку перше місце посідає композиція «Плач Ярославни» на музику М.Лисенка. Оленка Ґердан — одна з найбільш яскравих мистецьких індивідуальностей в історії світової хореографічної культури.

Зауважимо, що О.Заклинська також писала вірші, які вийшли в Нью-Йорку окремою збіркою поезій під назвою «Ритми полонини» (1964). До неї увійшли і яскраві метафори-асоціації з дитинства, з Гуцульщини, з України — «Зелений спів», «Верховина», «Полонина», «Чебрець», «Пахощі». О.Заклинська навчалася малярства в приватній студії художника Любомира-Романа Кузьми (1913–2004) у Нью-Йорку і брала участь у мистецьких виставках. її акварелі і графіка «візуалізували спомини» про рідний край, про рідні Карпати. Варто згадати і про дружні стосунки та співпрацю (як партнери при створенні сценічних образів) О.Гердан-Заклинської з художниками Святославом Гординським, Миколою Бутовичем, Антіном Малюцою. Земне життя О.Заклинської закінчилося 23 січня 1999 року. Похована славна українка на кладовищі у м.Редінгу, що у штаті Пенсильванія (США).

Жертовність Оленки Ґердан-Заклинської заради високого мистецтва через ствердження свого етнонаціонального єства вимагає від нас, її співвітчизників, відповідальності перед її світлою пам’яттю.

Валентина Молинь,
кандидат мистецтвознавства, доцент Косівського інституту ПДМ ЛНАМ, член Національної спілки художників України.

«Гуцульський край», №14, 15.04.2016 року